Населений пункт - село Дяківка
Населений пункт село Дяківка розташоване на південному сході Бершадського району, на межі Вінницької, Черкаської, Кіровоградської областей.
До кінця 18 сторіччя Правобережна Україна залишалась в складі Речі Посполитої. ЇЇ територія поділялась на чотири воєводства: Київське, Волинське, Подільське і Брацлавське. Землі на яких, утворилося село Дяківка в 1730 році, належали до Уманського повіту Брацлавського воєводства.
Засновником села був дячок з м. Умані на прізвище Сугак, який поволі ясновельможного графа Селазія Потоцького проживавшого в м. Умані, одержав грамоту як вірний хлоп, шляхетно заслуживший землю для поселення на землях графських.
З літа 1730 р. на хуторі Сугака, почали поселятися бідні селяни з Неміровського іменія Потоцького та збіглі селяни з Подільського та Київського воєводств. Першими поселенцями були родини Сиваків, Бондаренків, і Загоруйків. Кількість дворів швидко почала зростати. По лівому і правому березі річки виникали хуторки — Сивачівка, Загоруйківщина, Черкащина, які і утворили село Дяківку.
В ерекції на землю, що була дана в 1760 році графом Потоцьким на ім”я священика Євстратія Мизонського говориться, що церква була побудована в с. Дяківці на честь Пресвятої Богородиці, деревяна, мало вмістима, яка 11 квітня 1853 року згоріла під час великого пожару в с. Дяківці. Внаслідок неймовірно важких матеріальних умов в 1890 році 20 сімей переселилося в Томську Губернію.
В селі Дяківці в 1760 році рахувалося 1503 жителі, 483 двори. Вони володіли 1096 десятинами землі, що була записана за господарствами.Щорічно селяни орендували по 2-3 десятини панської землі на кожний двір.
В 1862 році в селі була побудована церковно-приходська школа, на сході села селяни підняли питання про будівництво церкви і сходка вирішила і церква була побудована і відкрита у другій половині вересня 1863 році. Церква мала 67 десятин 116 сажнів землі, з них 39 десятин 2007 сажнів були в польовому клині, 16 десятин 1200 сажнів під сінокосом, 6 десятин 1954 сажні займали левади, 1 десятина 1164 сажні були під рудами (болотні руди).
Після поділу Правобережної України у 1796 році Дяківка стала належати до Гайсинського повіту Подільської губернії.
В 1898 році в приході було відкрито школу грамоти, де на кінець ХІХ ст. в селі було 6 % грамотних.
У 1914 році 111 дяківчан було призвано в армію. На фронтах першої с вітової війни загинуло 67 чоловік, 4 повернулися інвалідами. В середині листопада 1917 року в село повернувся фронтовик Матвій Лавренюк, який розказав сільському загалу про жовтневі події в Петрограді. В січні місяці 1918 року він був мобілізований радянською владою знову. В 1920 році повернувся знову і очолив місцевий комнезам.
В 1923 році в село на посаду голови сільради було направлено члена ВКП (б) Сивака Михайла, який до цього працював директором Чечельницького спиртзаводу, Секретарем сільради було обрано Івана Волянського.
В 1926 році в селі побудували школу, в будинку вміщалися всі діти села, в класах навчалися діти різного віку.
У 1933 році в селі померли майже 400 чоловік.
Наприкінці 1934 року утворилися на території села два колгоспи „Комінтерн” і „Перемога”.
Перед Великою Вітчизняною війною у селі були:семирічна школа,в якій навчалося 212 учнів,сільський клуб, два дитячих садки, бібліотека.
На фронти Великої Вітчизняної війни було призвано 339 чоловік,у партизанському русі і підпільній боротьбі брали участь 16 жителів села,з них не повернулися додому 169 чоловік.
12 березня 1944 рокук село було звільнено від окупації.
На початку 50-х років два колгоспи «Перемога» та «Комітерн» об»єдналися в один-імені Хрущова.Головою став Федір Остапович Печений.
У жовтні 1959 року Джулинський район було приєднано до Бершадського.Від села до райцентру - 50 км,а до найближчої залізничної станції Джулинка - 25 км.
У 1968 році збудовано нову школу і будинок культури.Всі дороги села асфальтовано.В селі побудовано красивий меморіальний комплекс односельчанам,які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.
В селі народилося два Герої Соціалістичної праці:
- Чухнюк Олена Миронівна
- Загоруйко Анатолій Григорович
3 кавалери ордена Леніна:
- Мала Галина Марківна
- Волянський Григорій Іванович
- Чабанюк Михайло Матвійович
